Незважаючи на всю непередбачуваність сьогоднішнього буття та мій "юний" вік, я помітила як багато подій життя минулого 2025 трапилися зі мною вперше. 

 

 Зі знаком ПЛЮС або знаком МІНУС, всі ситуації або ґрунтовно ранили мене, або обнуляли , або вливали нові фарби, сили та сенси. 

 

 Та що може бути нового у дівчини 17 років із цифрами навпаки? - скептично запитають деякi люди. 

 Також як і я колись почула це питання на письменницькому марафоні Юлія Верба.

 

Ну з'їла, швидше за все щось неординарне, типу морквяного варення або екзотичного фрукта або ... Або що?

 

 Але почавши писати я сама була здивована.  

Думаю, у кожного з вас, друзі, щось нове, цікаве чи загадкове теж сталося минулого року!

Отже, ділюся.

 

 Вперше цього року спробувала взаємодіяти з ШІ. 

 Не зачарувалася, награлася та охолола. Навіть з'явилося внутрішнє відторгнення цієї неживої, лощеної краси!

 

 Вперше цього року я відчула, як це падати в прірву болю та відчаю, коли дізнаєшся про смертельну хворобу найближчої у світі людини-своєї дитини.

 

 Вперше я на власному досвiдi переконалася, що молитва матері та близьких друзів, сила духу самої людини може перемогти навіть накреслене пекло!

 

 Вперше цього року проводила свою Навчальну програму з сімейних розстановок у трьох країнах – Чехії, Україні, Німеччині. Наступного року додасться Естонія.

 

 Вперше я стала членом Спілки художників Тюрінгії (Німеччина). 

  В Україні не була членом спільноти, та нiколи про таке i не мрiяла.

 

 Вперше пройшли виставки моїх картин у Німеччині в містах Єна та Ваймер та День Відкритих дверей в мicтi Weimar моєї творчості.

 

 Вперше я побувала в кількох нових для мене містах - Ніцца, Генуя, Вюнцбург, Кассель та країнах-Люксембург, Монако, Швейцарія. 

 

 Вперше добиралася з України до Німеччини понад 50 годин через нововведення на кордоні проти звичайних 33-38 .

 

 Вперше пасла на безкрайніх полях альпаків. І не десь на їхній батьківщині – Болівії чи Перу, а в самому центрі Німеччини.

 

 Вперше з часів молодості протанцювала на дискотеці у світлі софітів кілька годин поспіль. 

 

 В перший раз спокійно спала під час тривоги та обстрілів в Одесі, наказавши своїй підсвідомості не реагувати . 

 Раз за 3.5 роки до мене нічого не залетіло, то й зараз не прилетить!

 

 І ось думаю чи писати, чи не писати? Але для тих, хто дочитав напишу

 

 Вперше за багато років самотності відчула смак поцілунку чоловіка на губах...

 

А попереду ще все життя і багато прекрасних сюрпризів, моментів, зустрічей і подій, які так гостро, свіжо і радісно хочеться прожити... вперше, або ще не один раз!

 

Так живемо далi свое ЖИТТЯ, любi моi друзi, всiм ворогам впику, coбi та свiтлу в свiтi на радicть!